Історія школи
ІСТОРІЯ ШКОЛИ
Перші згадки про школу у селі Біляни відносяться до 1865 року. Це була церковно-приходська школа. Даних про те, як навчалися діти в цей період, немає. Як правило, навчанням опікувався сільський дяк, який навчав грамоти за церковними книгами. Крім того, діти вчилися співати.
За даними на 1893 рік, у церковно-приходській школі навчалося 83 учні. Школа знаходилася у громадському старому дерев’яному будинку. Громада на утримання школи виділяла 75 рублів. Вчитель отримував 40 рублів. Церковно-приходське опікунство, яке діяло в селі, у цьому році виділило 50 рублів на спорудження дерев’яної огорожі навколо школи. Відомо, що вчителем школи у 1894 році був Прасицький.
Більш детальні дані є про освіту на селі на початку ХХ століття. У вересні 1902 року було відкрито сільське однокласне початкове народне училище, яке підпорядковувалося Міністерству освіти. На його утримування держава виділяла 400 рублів на рік. Ще стільки ж виділяла громада села. В рік відкриття в училищі навчалося 60 дітей. Вчителями були Олександр Смолянський та Євген Рябчинський. Обидва мали звання вчителя початкових класів. Утримання кожного з них обходилося державі у 300 рублів. Посада вчителя Закону Божого була вакантна.
Поряд з однокласним училищем продовжує діяти і церковно-приходська школа. У 1908 – 1909 навчальному році у міністерській школі навчалося 117 дітей (102 хлопчики та 15 дівчаток), а у церковно-приходській школі – 69 дітей (35 хлопчиків та 34 дівчинки). Разом у двох школах навчалося 186 учнів. У селі було 4130 жителів. Фактично навчалося 45% дітей шкільного віку. По волості цей показник був одним із найкращих. Так, у Сербах таких дітей було 42,1%, у Шендерівці – 40,3%, у Лозовій – лише 29,2%. Лише у Будному кількість дітей, що відвідувала школу, становила 50%, проте кількість населення там була майже у п’ять разів меншою, ніж у Білянах-Шаргородських.
З 1920 року в селі існує Біляно-Шаргородська чотирирічна трудова школа. Станом на листопад 1926 року охоплення дітей 8-ми і 9-ти років становило 35%. У січні 1927 року було проведено перепис шкіл, який показав, що станом на 1 січня 1927 року у школі навчається 225 дітей. За групами (так тоді називалися класи) вони розподілялись наступним чином: перша – 57 учнів, друга – 74 учні, третя – 68 учнів, четверта – 26 учнів. Дівчатка становили 21,8% від загальної кількості учнів (49). До першої групи ходили діти, яким виповнилося 8 років (23 учні), 9 років (15 учнів) і 10 років (19 учнів). 27 дев’ятирічних, 19 десятирічних, 25 одинадцятирічних, 6 дванадцятирічних та навіть двоє тринадцятирічних відвідували заняття у другій групі. Діти від 10 (двоє) до 14 (восьмеро) років ходили до третьої групи. І лише 26 учнів віком від одинадцяти років до понад чотирнадцяти відвідували четверту групу.
Школа підпорядковувалася Могилів-Подільській Окружній інспектурі народної освіти та фінансувалася з бюджету Чернівецького району. Навчання проводилося українською мовою.
Збереглися дані і про вчителів школи. Їх було четверо. Завідуючим школи був Васильківський Олексій (або Олександр) Захарович. Його стаж педагогічної роботи становив 6 років, безпартійний. Вчителька Васильківська Лариса Григорівна, ймовірно, була його дружиною, так як вони обоє не мали власного житла і винаймали житло при школі. Педагогічний стаж Лариси Григорівни становив 5 років. Таким же стажем педагогічної роботи володів і вчитель Майструк Петро Семенович. І, нарешті, Куйбіда Марія Йосипівна дев’ятнадцятий рік працювала вчителькою. Заробітна платня завідуючого становила 45 карбованців, вчителів – по 40 крб. Всі вчителі були членами освітянської профспілки – “Робосу” (робітників освіти і соціалістичної культури). Куйбіда Максим Йосипович виконував при школі обов’язки сторожа.
При школі існувала бібліотека. Вона нараховувала 326 книжок, переважна більшість з яких були українською мовою (291). Підручників для учнів було 180 (155 – українською мовою), книг для читання – 80. Педагогічна книгозбірня складалася з 66 книжок, 58 з яких були українською мовою.
Навчання проводилося у двох приміщеннях, які були збудовані у 1900 та 1902 роках. Вірогідно, це були частина будівлі сучасної школи та колишньої початкової школи. Перше було спеціально збудоване для потреб школи, друге – пристосоване. Стіни обох приміщень були кам’яні, дах покритий бляхою, підлога – дерев’яна. У кожному з приміщень було по дві навчальні кімнати.
Крім безпосередньої роботи в школі, подружжя Васильківських проводили заняття у двох пунктах ліквідації неписьменності (лікнепах), які були засновані у 1923 році. Заняття були розраховані на три місяці. Лікнепи фінансувалися з районного бюджету. Станом на 1 січня 1927 року у них навчалося 80 учнів віком від 11 до 35 років, як правило, чоловіки (жінок було лише 12). Не всі закінчували курс навчання у лікнепі. Скажімо, у 1926 році навчалося 90 учнів, закінчили – 80 (62 чоловіки та 18 жінок).
У 1930 році в школі було відкрито п’ятий клас. Згодом школа стає семирічною.
На початок 1940 – 1941 навчального року у школі навчалося 572 учні, з різних причин до квітня 1941 року вибуло 25 учнів. Відомо, що директором школи у цей час був Гринюк В.А., вчителями – Чернега З.Г. (3-А клас), Гедзюк М.Г. (4-А клас), Дащенко Т.С. (4-Б клас), Туранівська К.А. (вихователька у 5-А класі).
Школа продовжувала діяти і під час окупації села німецько-румунськими загарбниками. 9 червня 1942 року директором Біляно-Шагородської школи були призначено Котенка. Видавалися документи, які регламентували шкільне життя. Так, для проведення шкільних свят був потрібен дозвіл повітового шкільного інспектора Думінте, дозвіл комендатури жандармерії та претора. Також на святі повинен був бути присутнім представник претора. Урочистості, присвячені закінченню навчального року у 1942 році, були присвячені 60-річчю Іона Антонеску – керівника Румунської держави. Один із вчителів повинен був говорити про “особистість Маршала та його досягнення і про його величезну роль у справі звільнення Трансністрії”. Після закінчення навчального року учні і вчителі залишалися в школі і допомагали у сільськогосподарських роботах, займалися збором липового цвіту.
Після закінчення війни у новий етап розвитку вступає школа. У 1953 році вона стає середньою. 1960 року було добудовано чотири класні кімнати та спортивний зал. Перший дзвоник 1968 – 1969 навчального року для школярів був подвійним святом, тому що 1 вересня учні 8 – 11 класів почали навчатися у новому приміщенні на 5 класних кімнат, яке було збудовано за активної допомоги колгоспу (голова колгоспу – Печуляк, бригадир будівельної бригади – Бешлега І.Г.). За рішенням комсомольської організації першими до нового приміщення зайшли Валентина Куйбіда, Валентина Ольчедаївська, Олена Гудзевич, Катерина Маланчина, Володимир Мельник та інші.
У післявоєнні роки директорами школи були: Чернега І.П., Демчик Ю.А., Войтовик О.Д., Івахів І.І., Соляр П.І., Івахів В.І. З серпня 2002 року школу очолює Білик В.В..
В різний час школу закінчили люди, якими пишається село: Сосновський Олексій Васильович – Герой Радянського Союзу; науковці та професори: Куйбіда Віктор Віталійович, Печуляк Володимир Степанович, Думин Петро Васильович, Фелештинський В’ячеслав Петрович
В незалежній Україні школа продовжує виконувати своє головне завдання – навчати та виховувати молоде покоління. На жаль, погіршення демографічної ситуації призвело до значного зменшення кількості учнів, що, в свою чергу, стало причиною пониження ступеня. Нині школа має назву «Білянський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів».
